вівторок, 17 квітня 2018 р.

"Територія пам'яті: Голодомор в Україні в творах художньої літератури"
                   
                                    "Ти кажеш не було голодомору
                                                 І не було голодного села?
                                                 А бачив ти в селі пусту комору,
                                                 З якої зерно вимели до тла?..."
 Голодомор 1932-1933 рр. - страшна трагедія в історії нашої держави. Щоб не повторювалися такі події, ми повинні знати і пам'ятати про них. 
  Дорога у майбутнє пролягає через минуле. Осмислити власне минуле, зрозуміти його, допомагають твори українських письменників, які втілили у своїй творчості трагічну долю нашого народу. Улас Самчук "Марія: хроніки одного життя" - це роман, написаний за кордоном по гарячих слідах голодомору. Він є першим  художнім твором в українській і світовій літературі на цю трагічну тему. Барка В. "Жовтий князь" - це роман про мученицький шлях на Голгофу однієї родини - сім'ї Мирона Катранника. На очах батьків помирають діти Микола та Оленка. У пошуках харчів серед чужих людей гинуть Мирон і Дарія. Вижив лише Андрійко, щоб зберегти усе у пам'яті. Через весь роман проходить символічний образ Жовтого князя - голоду, який несе людям страждання і смерть. 
 17 квітня у бібліотеці ім. Марко Вовчок відбулася інформаційна година "Територія пам'яті: Голодомор в Україні в творах художньої літератури".

вівторок, 10 квітня 2018 р.

       "О. Гончар - Собор душі людської"
"Як пишуть листи солдати. 
Важливо стає мені.
 Кому ж мені написати, якій догукнути рідні?
А я напишу - Україні, сонцю її і степам".
 Ці рядки були написані на фронті серед запеклих боїв воїном Олесем Гончаром. Він прийшов у літературу молодим, прийшов і приніс новелу про святу любов - і став прапороносцем миру і першим на весь світ провістив з України: "А небо над нами, весняне й високе, гуде од вітру, мов блакитний дзвін... Слухайте ж!"
 Слухаймо Олеся Гончара - наш всесильний соборний дзвін над Україною - і почуємо в голосі його живе слово і пам'ятаймо його останні слова - "Бережіть Україну!"
 Книжкова виставка "О. Гончар - собор душі людської"
 

неділя, 1 квітня 2018 р.

"К. Г. Розумовський - останній гетьман України"
  22 лютого 1750 року мешканці м. Глухова на Чернігівщині стали свідками урочистої події, що знаменувала початок нового і, як виявилося, останнього етапу в розвитку української державності.
  Кирило Григорович Розумовський був обраний гетьманом Лівобережної України.
  Він доклав чимало зусиль, щодо поліпшення життя українців. Часи його правління для Гетьманщини стали "золотою осінню" автономії.
  Розумовський організував окрему українську систему судочинства, змінив територіальний поділ країни, для поширення освіти мав намір відкрити університет європейського зразка, намагався створити на Лівобережжі справжній Європейський парламент.
  Саме з цими пропозиціями він звернувся в 1763 р. до Катерини II.
 Натомість імператриця 1764 р. видала указ про скасування Гетьманату. Коментуючи своє рішення, вона  сподівалась, що "... коли в Малоросії зникнуть гетьмани, треба зробити все, щоб стерти з пам'яті їх та їхню добу".
  Пройшли століття, але не забута ні доба, ні гетьмани, що створили історію України.
  Про це свідчать наші інформаційні хвилини біля книжкової виставки "К. Г. Розумовський - останній гетьман України" та література, яка висвітлює події цього часу: Гуржій О. І. "Гетьманська Україна", Градова А., Чухліб Т. "Гетьмани України", "Сто видатних українців".
 




вівторок, 13 березня 2018 р.

      "Тримаючи в руках Кобзар"
                                        Жива душа поетова святая,
                                        Жива в святих своїх речах,
                                        І ми, читая, оживаєм
                                        І чуєм Бога в небесах.             
                                                              (С. Смаль-Стоцький)
  Працівники бібліотеки ім. Марко Вовчок кожного року проводять в загальноосвітній школі № 122 Голосіївського р-ну м. Києва шевченківські читання "Тримаючи в руках Кобзар".
  "Кобзар" - перша поетична збірка Т. Г. Шевченка, яка вийшла у 1840 р. Ця невеличка книжечка зробила справжній переворот в українському письменстві. Ніхто раніше так повно не розкривав страждання і сподівання українського народу, ніхто не говорив про  це так жагуче і з таким болем.
  Особисте місце в поезії Т. Г. Шевченка займає любов до України: "Холоне серце, як згадаю, що не в Україні буду жить". "Світе тихий, краю милий моя Україна! Тільки на Україні "кругом поле, як те море широке, синє".
 Упродовж усього життя Т. Г. Шевченко зберігає надзвичайну любов до Дніпра "меж горами старий Дніпро, неначе в молоці дитина, красується, любується на всю Україну".
   Мета заходу: виховання любові до своєї Батьківщини, до рідної мови. Для пам'яті Т. Г. Шевченка - це буде найкраща нагорода і нерукотворним пам'ятником.




середа, 7 березня 2018 р.

"Тарасове правдиве слово славило людину, землю, мову".
                                          "Свою Україну любіть,
                                           Любіть її ... Во время люте.
                                           В останню тяжкую минуту
                                           За неї Господа моліть".
                                                      (Т. Г. Шевченко)
  Усе минає, а слово лишається. Слово, яке пережило століття й покоління - одне з найбільших див нашого світу. А коли це слово Т. Г. Шевченка, яке несе в собі відродження історичної пам'яті, утвердження національної гідності й соціальної справедливості, в його слові криється біль за простий народ, за його страждання, любов до України, до української мови.
  Відомо, з якою зневагою ставився Т. Г. Шевченко до тих, хто зрікався рідної мови і рідного народу.
  Все йде, все минає...Та вічною залишається пам'ять.
           "Шевченко - наш. Він для усіх століть,
            Мислитель він, Пророк для України,
            Візьміть його вогню, хоч крихітку візьміть,
            І вас вже не поставлять на коліна!
            Народ наш не поставлять на коліна".
                                                           (В. Кобець)
     




                    
         "Українкою я ж народилася..."
  Книжкова виставка "Українкою я ж народилася..." присвячена Міжнародному жіночому дню 8 Березня.
  Біля виставки ми проводимо хвилини цікавих повідомлень, привертаючи увагу користувачів до видатних жінок України.
 На сторінках журналу "Жінка" друкуються матеріал, присвячений жінкам, про долю яких ми знаємо небагато, але те, що відомо, викликає захоплення й повагу. Марія Грушевська, Зінаїда Мірна,Віра Негаївська - їх колосальна робота в Центральній Раді, їх відданість Україні завжди будуть прикладом служіння своєму народу.
  В сучасній Україні дуже багато жінок, які прославляють Україну, роблять її знаною в усьому світі, викликають повагу. Юлія Толмачева, Яна Зінкевич - медик, доброволець, Соломія Вітвіцька - ведуча, журналіст, яка свої волонтерські ініціативи фінансує за власні кошти.
  Наша мета: розказати, привернути увагу до таких жінок. Щоб вони назавжди залишилися в наших серцях, в історії України.



   

пʼятниця, 23 лютого 2018 р.

"Мови нашої слова - наша музика жива"
                                       Далась мені наука непроста,
                                       Де кажуть мудрі: мова - це людина.
                                       У мови є і серце, і вуста, 
                                       І є ім'я красиве - Україна.
                                                                    (М. Сом)
  Заснування Дня рідної мови має велике значення, оскільки за оцінками фахівців дуже багато мов перебуває під загрозою зникнення.
  Біля книжкової виставки Мови нашої слова - наша музика жива" ми згадували Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка , Л. Українки, М. Рильського, В. Сосюри, Б. Олійника  та багато інших поетів, письменників, які стояли на сторожі рідної мови. А слова Івана Огієнка: "Мова - душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб, і поки живе мова, житиме й народ, як національність".
  Це основа існування кожної нації, кожного народу.
  Бібліотекарі зачитували уривки з статті Є. Сохацької "Іван Огієнко в обороні рідного слова", надрукованої в журналі "Дивослово". 
  Слова М. Грушевського:"Треба горнутися до свого українського, заохочувати до нього, розширювати його всякими способами". Ці слова написані більше ста років тому, але дуже актуальні і в наш час.
  Мета нашої  книжкової виставки: не забувати і пам'ятати слова і прагнення Т. Г. Шевченка:
 "Возвеличу малих отих рабів німих, 
  Я на сторожі коло їх поставлю слово,
  Наше українське слово".