"Його життя- порив, відвага і вогонь самопосвяти"

                               Нащо слова? Ми діло несемо.

                                         Ніщо мистецтво і мана теорій.

                                         Бо ж нам дано знайти життя само.

                                         В красі неповторимій і суворій.

                                                                                (О. Ольжич) 

  О. Ольжич (1907-1944 рр.) - один із символів українського націоналізму і один з найпопулярніших українських поетів першої полови ХХ ст.

  О. Ольжич - один із псевдонімів Олега Кандиби (М. Запоночний, Д. Кардаш, К. Костянтин, О. Лелека) народився у Житомирі. Навчався у Пущі-Водиці під Києвом, але середню освіту йому довелося здобувати у Празі. У 1923 р. виїхав разом з матір'ю з України до Берліна. Там нарешті зустрівся з батьком. Невдовзі родина Кандиб переїхала до Горніх Червошинець під Прагою. Олег став студентом Кардового університету та водночас навчався в Українському вільному університеті. Став учасником українського націоналістичного руху.

  Після заснування у 1929 р. ОУН очолює в Центральному проводі культурний сектор, стає заступником голови проводу ОУН. На початку радянсько-німецької війни 1941-1945 переїхав до Києва, налагоджував підпільну мережу ОУН. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944 р.   

  Його вірші друкувалися на сторінках емігрантської періодики у львівському журналі "Вісник". Він автор поетичних збірок "Рінь" (1935 р.), "Вежа" (1940 р.). У 1941 р. під псевдонімом Д. Кардаш у Празі видав працю "Євген Коновалець".

  У бібліотеці ім. Марко Вовчок представлена тематична полиця, присвячена творчості О. Ольжича.